|
|
|
|
ВІД УПОРЯДНИКА |
Любі друзі! Перед вами – “Феномен Швейка”, унікальна книга, що поєднала в собі знаменитий роман Ярослава Гашека (на той випадок, якби
хтось ще не прочитав його) та ексклюзивний ілюстративний супровід до нього (для істинних поціновувачів образу цього не визнаного героя).
Ми намагалися максимально гармонійно об’єднати під однією обкладинкою найдовершеніший, оптимально наближений до чеського оригіналу
переклад Степана Масляка (редактори – учені-славісти Відділу компаративістики Інституту літератури ім Т. Г. Шевченка НАН України доктор
філологічних наук Галина Сиваченко та кандидат філологічних наук Ігор Мельниченко), з ілюстраціями Й. Ланди, А. Базилевича, І. Сємьонова,
С. Ковалєнкова, Є. Вєдєрнікова та К. Клоса (чорний колір). Їх ми доповнили кадрами з фільмів та матеріалами з “Енциклопедії любителів
Швейка” (гранатовий колір), які нам люб’язно надали автори – Мілан Ланда і Павел Годік. Сподіваємося, наша книга задовольнить
найвибагливіші естетичні смаки українського читача.
Та не лише естетикою ми стелимо шлях для “Феномену Швейка”. Наша книга важлива для українського читача (читача-інтелектуала – передовсім)
внаслідок цілої низки причин.
1. Це один зі способів підвищити український стандарт щоденного спілкування, збагативши його добрим та дотепним гумором (у російській
культурній традиції цю роль виконує Остап Бендер, який пропонує готові словоформи на всі випадки життя), що дозволить вам творити неповторний
настрій як у дружніх балачках з близькими вам людьми, так і в ділових перемовинах. Гашекові це вдавалося блискуче, тож не дивно, що його
український переклад (а загалом Швейка читають на 57 мовах світу) стоїть в одному ряду з кращими зразками власне української авторської сміхової культури.
2. Найсмішніший роман нашого століття був написаний на найжорстокішу з можливих тем – на тему війни. Але не війна перетворюється на гротеск у романі
Гашека, а історія. Точніше – концепція, що намагається раціоналізувати війну –ірраціональне безумство, – надаючи їй якогось змісту. Вибудувана Гегелем
та Марксом схема європейського мислення сприймає історію як неподільне торжество розуму, апофеоз серйозності. Відтак усе несерйозне й абсурдне відбувається
або поза історією, або ж на тлі серйозності історії. У “Пригодах бравого вояка Швейка” Гашек безжально порушив цей порядок: “А що як раціоналізація перебігу
подій, тобто сприймання їх як наслідку розумного поводження, – не більш ніж містифікація? А що як історія просто дурепа?”1.
В українській системі координат ця проблема неймовірно загострюється і, безумовно, колись дочекається свого автора. Матеріал, як то кажуть, на поверхні.
Початок усіх пригод Йозефа Швейка фатально збігається з убивством ерцгерцога Фердинанда, істотною вадою якого (з позицій імперського бачення розвитку Європи)
була щира любов до України.
 |
| 13-й полк уланів австрійської армії (командир — архікнязь Вільгельм фон Габсбург Лотрінґен), в якому служили переважно українці. |
До його найближчого оточення належав архікнязь Вільгельм фон Габсбург Лотрінґен (Василь Вишиваний), який носив вишивану сорочку,
писав українською мовою чудові вірші й співав українських пісень. Його найбільшим бажанням і стратегічним планом після перемоги над Росією було –
отакої! – створення єдиної України в межах її історичних кордонів у складі Австро-Угорської імперії (під його, Вишиваного, керівництвом).
Аналогічну ідею виношував і Павло Скоропадський (генерал-лейтенант свити Імператора всеросійського) – за умови перемоги Росії. Доля ж не була прихильною до
Української Ідеї у жодному її варіанті. Грушевський був Президентом тільки 8 годин. Другий Гетьманат Павла Скоропадського протримався на історичній арені
лише 8 місяців2. За іронією долі, найпалкішими його супротивниками були справжні патріоти України – як наддніпрянські козаки (із Симоном Петлюрою та
Володимиром Винниченком на чолі), так і Січові Стрільці (під орудою Євгена Коновальця та Андрія Мельника). І їм вдалося повалити Скоропадського, хоча, вигравши бій,
вони програли війну (Україна втратила незалежність). Найяскравішим прикладом типового українського феномена “А де ж ви раніше були?!” стала трансформація Осипа
Назарука (високого інтелектуала та щирого патріота) від активного опонента до провідного ідеолога Другого Гетьманату...
3. Вже декілька поколінь читачів (зокрема наймолодші, виховані за часів незалежності України) навіть не підозрюють про існування Швейка. Це настільки мене
засмутило, що я наважився на експеримент із власними дітьми. Отож, задобривши їх перспективою непоганого заробітку, я доручив їм відсканувати й зверстати (а отже –
перечитати ще раз) книгу “Пригоди бравого вояка Швейка” (хоча цей роман у шкільній програмі є).
Під час роботи над книгою з’ясувалося, що українською мовою було зроблено лише декілька перекладів. Усі вони видані давно, і всі неабияк “порізані” цензурою
(це встановили вчені-славісти, які напам’ять знають чеський оригінал). Захоплення від “Енциклопедії любителів Швейка” остаточно вивершило мої уявлення про форму
та зміст майбутньої книжки. І останній акорд – я віднайшов старі, фантастично цікаві фільми 50-60-х років минулого століття, кадри з яких ми із задоволенням друкуємо
в цій книзі (сподіваюся, нам вдасться викупити права на переклад і прокат цих фільмів в Україні).
4. Гашек створив новий, яскравий літературний тип. Ім’я Швейка стало крилатим. Цього досить, щоб перевидавати книгу доволі часто. Тим паче, що більшість галичан
відносять її до числа улюблених.
...Якось на виставці графіки в Москві мене вразив красномовний рисунок – земна куля, яку підтримують три фігури: Дон Кіхот, Швейк і Гамлет. Три символи, три уособлення
різних складових людського духу – віри, гумору та сумніву... Під час роботи над текстами цієї книги одна дуже розумна жінка просто заскочила мене своєю фразою: “Я не
розумію, чому ви так захопилися Швейком; мене він абсолютно не зворушує”. Оговтавшись, я поцікавився, хто ще з відомих літературних персонажів має таку невдячну долю?
Такого влучання в десятку я не очікував – Дон Кіхот! Я далекоглядно побоявся продовжувати цю тему, уникаючи узагальнень (хоч кожна жінка у своєму подружжі люто ненавидить
притаманні усім чоловікам швейківські прояви, ба навіть натяки на них), але афоризм Вінстона Черчілля “Бог створив жінок без почуття гумору, щоб вони любили чоловіків, а не
сміялися над ними” вкотре підтверджує гірку фатальність цього фізіологічного феномена.
Тож, услід за Жюлем Верном, залишається одне – взяти свого вдячного читача за руку і повести його за собою, ще раз пригадавши закарбовані на логотипі “Наутілуса” Франкові слова:
“Книги — морська глибина:
Хто в них пірне аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить,
Дивнії перли виносить.“
Олександр Завадка.
1 Мілан Кундера. Світова історія і чеська література // Век ХХ и мир. – 1992. № 2.
2 Хронологія Історії України. // Журнал Cвіт Науки (Scientific American). – 2001.2002. № 10.12.
|
|
|
|
